Деякі правові аспекти заміни сторони виконавчого провадження

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України « Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України». Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, є «обов’язковість рішень суду».

Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов’язковості рішень судів, за ознакою територіальності – на всій території нашої держави.

На підставі ч.2,3 ст. 14 КАС України, «постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.»

Ч.1 ст.14 ЦПК України закріпила – «Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.»

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», саме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.

На підставі ст.3 Закону «Про виконавче провадження» виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, видані судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, у випадках, передбачених законом, судові накази, виконавчі написи нотаріусів, посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі рішень цих комісій, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування будівлями та майном, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу, рішення інших органів державної виконавчої влади, у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Виконавче провадження – то є квінтесенція процесу поновлення порушених прав, повернення грошових коштів, звернення стягнення на майно, торжество правосуддя, реалізація конституційного принципу обов’язковості виконання рішення суду.

За умови стрімкого розвитку підприємницької діяльності в Україні, коли відбуваються припинення юридичних осіб в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення, актуальною стала проблема заміни сторони виконавчого провадження.

Стаття 25 ГПК України допускає зміну сторони у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні. З правилами цієї статті кореспондуються положенні ч.4 ст. 11 Закону, відповідно до якої у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

Так ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 2.10.09р. за заявою стягувача було змінено сторону виконавчого провадження – відділ державної виконавчої служби Гайворонського районного управління юстиції, код ЄДРПОУ 27895…., його правонаступником - відділ державної виконавчої служби Гайворонського районного управління юстиції, код ЄДРПОУ 34789… (у зв’язку з ліквідацією відділу ВДВС з кодом ЄДРПОУ 23902219). Подібні заяви до господарських судів є непоодинокі та зазвичай, задовольняються судовою гілкою влади.

До Закону України «Про виконавче провадження» необхідно внести доповнення – обов’язок державного виконавця перед винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження звернутися до Єдиного державного реєстру підприємств організацій та установ з метою встановлення сторін у виконавчому провадженні ( факту реорганізації, ліквідації, злиття, зміну коду ЄДРПОУ). З метою скорочення термінів такого звернення до ЄДРПОУ необхідно надати доступ державному виконавцю до Державного реєстру з власного робочого місця (за допомогою ключа доступу). Це прискорить виконавчий процес, оскільки станом на сьогодні відповідь на письмовий запит державного виконавця щодо витягу з ЄДРПОУ доводиться чекати протягом кількох днів.

Не менш гострою постала проблема заміни сторони виконавчого провадження, під час встановлення факту смерті стягувача, особливо за умов актуалізації звернень осіб похилого віку – пенсіонерів, зі статусом «дитини війни», на користь яких винесені відповідні судові рішення про стягнення доплат та відшкодувань.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон), сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

На підставі ч. 4 ст.11 Закону, у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частина 2 ст.124 Конституції України визначає : «Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.»

Отже, заміна сторони виконавчого провадження у спосіб звернення до суду – конституційний по правовій суті.

У випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред’явлено до державної виконавчої служби, стороні необхідно звернутися до суду з письмовою заявою про заміну сторони у виконавчому написі. До такої заяви зазвичай додаються докази того, що юридична особа являється правонаступником тієї юридичної особи, яка вибула (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копії протоколів зборів тощо). Без ухвали суду про заміну сторони у виконавчому документі, державний виконавець не має права самостійно замінити сторону.

Коли вибуття сторони виконавчого провадження відбулося внаслідок смерті особи, на підставі ст.11 Закону, державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження та звертається до суду з заявою про заміну сторони. До такої заяви додаються копії свідоцтва про смерть особи, заяви спадкоємців, та інші документи, які є у виконавчому провадженні. Згідно з ч.2 ст.378 ЦПК, суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Про прийняте рішення суд обов’язково повідомляє державного виконавця.

Суд, розглянувши заяву (подання) державного виконавця, на підставі ст. 209, 210, 293, 378 ЦПК України, ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», виносить ухвалу про заміну сторони, виконавчого провадження. При цьому текст ухвали повинен суворо відповідати вимогам ст. 19 Закону (вимоги до виконавчого документу), а саме – в ухвалі повинно бути зазначено найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; Невиконання судом цих вимог унеможливлює примусове виконання у виконавчому провадженні.

Зважаючи на викладене – звернення з заявою про заміну сторони виконавчого провадження – це не лише обов’язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа

( рішення, наказу тощо).

Нажаль, досить часто державному виконавцю доводиться виностити постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та відмову у відкритті виконавчого провадження у примусовому виконанні.

Виконавчий документ повинен суворо відповідати вимогам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до зазначеної норми статті, у виконавчому документі повинні бути зазначені :1)назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ, дата та номер рішення, за яким видано виконавчий документ, найменування (для юридичних осіб) або ім»я (прізвище, ім»я та по-батькові для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місце знаходження (для юридичних юридичних осіб) або місце проживання для фізичних осіб, ідентифікаційний код суб»єкта господарської діяльності стягувача і боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб –платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце знаходження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника;

2) резолютивна частина рішення ;

3) дата набрання чинності рішенням, 4) строк пред»явлення виконавчого рішення до виконання, 5) виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

1.Нажаль, досить часто підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження стає елементарне нехтування стороною виконавчого провадження (зазвичай – стягувачем) вимог діючого законодавства. Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони реалізують права та обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. В цьому випадку, повноваження представників мають бути підтверджені довіреністю. Досить часто стягувачі надсилають лише копії довіреностей представників, які не засвідчені належним чином. Непоодинокі випадкі, коли державному виконавцю надсилають належним чином засвідчені довіреності, в яких не зазаначено право представника представляти права та законні інтереси стягувача саме в процесі виконавчого провадження. Враховуючи п.7 ст. 26 Закону «Про виконавче провадження», державний виконавець за таких обставин відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

2. Згідно з ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа. Іноді сторона виконавчого провадження – стягувач надає державному виконавцю лише ксерокопію виконавчого листа (ухвали), навіть засвідчену у встановленому порядку. Але, за таких обставин державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження згідно з

п.6 ч.1 ст.26 Закону «Про виконавче провадження», а саме, на підставі «невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст.19 Закону «Про виконавче провадження».

3. Ще однією підставою відмови у відкритті виконавчого провадження є відсутність у виконавчому документі зазначення строку його пред’явлення до виконання. Так, відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України, «Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення». Тож, якщо у виконавчому документі відсутній строк пред’явлення до виконання,керуючись п.6 ч.1 ст.26 Закону «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження .

4. Непоодинокі випадки ухвалення судового рішення проти кількох відповідачів, отже видання судом кількох виконавчих листів. В кожному виконавчому листі повинно бути точно зазначено яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим провадженням. Державному виконавцю надсилають на виконання виконавчі документи без зазначення, яку частину судового рішення треба виконати відносно кожного боржника. За таких обставин, згідно з п. 7 ст. 26 Закону «Про виконавче провадження»(надалі – Закону), державний виконавець зобов’язаний відмовити у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження у примусовому виконанні.

5. Зустрічаються такі порушення вимог ст.19 Закону, як незазначення у виконавчому листі місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб) стягувача та боржника та строк пред’явлення для виконання виконавчого документа. Виконавчий документ має бути підписаний та посвідчений печаткою. Кожен сотий виконавчий лист не відповідає даним вимогам – відсутня печатка суду, підпис уповноваженої особи (судді). У виконавчому листі іноді не зазначають дату видачі виконавчого листа, що призводить до відмови в прийнятті виконавчого провадження. Іноді у виконавчому листі не визначено розмір суми, яка підлягає виплаті, що також виключає здійснення виконавчого провадження.

Катерина Каращук,

Державний виконавець відділу примусового виконання рішень

Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства

юстиції України, мігістр права,

здобувач наукового ступеню кандидата наук

Інституту законодавства Верховної Ради України

www.minjust.gov.ua/