Для третіх осіб відомості про зміну складу засновників набувають чинності тільки після внесення цих змін до Єдиного державного реєстру

Про момент виходу учасника зі складу ТОВ

Згідно із <...> зверненням <...> щодо порядку виходу учасника із складу товариства з обмеженою відповідальністю в межах компетенції повідомляємо наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчими документами товариства та законом, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 147 ЦКУ учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим способом відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Цією ж статтею визначена можливість відчуження частки (її частини) учасника третій особі.

Порядок переходу (відступлення) частки учасника у статутному капіталі товариства та внесення змін до установчих документів товариства у зв'язку з виходом засновника зі складу товариства повинні здійснюватись з виконанням вимог, встановлених статтями 145, 147, 148 ЦКУ, статтями 53, 58, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства" та статтею 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Крім цього, слід враховувати, що відповідно до статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правочинності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правочинності, передбачені законом та статутними документами.

Визначення майнових прав міститься у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Згідно із статтею 3 цього Закону майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Отже, корпоративні права є різновидом майнових прав, які безпосередньо пов'язані з майном і не можуть передаватися окремо від майна.

Звертаємо увагу, що згідно зі статтею 1 ЦКУ особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюється цивільним законодавством.

Отже, перехід права власності на майно оформлюється документом згідно з вимогами глави 24 ЦКУ "Набуття права власності".

Враховуючи норми глав 24, 54, 55 ЦКУ, це може бути договір купівлі-продажу, міни, дарування або заява учасника про уступку своєї частки статутного фонду на користь іншої особи.

Стаття 208 ЦКУ вказує на те, що в письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особами, крім випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Статтею 209 ЦКУ визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

При цьому у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (стаття 220 ЦКУ).

Згідно зі статтею 334 ЦКУ право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до частини другої статті 82 ГКУ установчі документи господарського товариства повинні містити відомості, зокрема, про склад засновників та учасників.

Згідно зі статтею 145 Цивільного кодексу України та статтею 59 Закону України "Про господарські товариства" питання внесення змін до статуту товариства та виключення учасника із складу товариства відносяться до виключної компетенції повноважних загальних зборів учасників цього товариства.

Статтею 60 зазначеного вище Закону визначено, що рішення про внесення змін до статуту вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Голова зборів товариства організує ведення протоколу, який оформлюється згідно із чинним законодавством.

Відповідно до частини четвертої статті 83 ГКУ зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Господарське товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що здійснив реєстрацію, про зміни в установчих документах товариства.

Згідно із частиною п'ятою статті 89 ЦКУ зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Враховуючи зазначене вище вважаємо, що зміни до статуту товариства, пов'язані зі зміною складу учасників цього товариства, набирають чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон про реєстрацію).

Згідно зі статтею 4 Закону про реєстрацію зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок проведення державної реєстрації змін до установчих документів товариства та пакет документів, що подається при цьому державному реєстраторові, визначається статтею 29 Закону про реєстрацію. Частиною третьою цієї статті визначається документ, який додатково подається державному реєстраторові для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

Слід зазначити, що згідно з частинами першою та третьою статті 18 Закону про реєстрацію, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати про ці відомості.

Отже, для третіх осіб відомості про зміну складу засновників набувають чинності тільки після внесення цих змін до Єдиного державного реєстру.

Крім цього, як вбачається із норми частини третьої статті 148 ЦКУ, спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Згідно із пунктом 3.5 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю, з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення-з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі, та частина прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Враховуючи неодноразові звернення до Держпідприємництва громадян, суб'єктів господарювання та інших організацій щодо неоднозначності у застосуванні норм законодавства України при вирішенні питання, порушеного у <...> зверненні, Держпідприємництво листом від 01.06.2009 р. N 6357 звернулося за додатковими роз'ясненнями до Національного інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України, який є провідною науково-дослідною установою юридичного профілю в Україні та здійснює фундаментальні теоретико-методологічні та прикладні дослідження актуальних проблем державно-правового будівництва в Україні.

При надходженні відповіді від зазначеної установи Держпідприємництво надасть <...> додаткові роз'яснення.

<...>

Заступник Голови С. Свищева

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ, від 18.06.2009 р. N 7184