Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань та шляхи його удосконалення

Процес реформування кримінально-виконавчої системи України отримав своє відображення у новому Кримінально-виконавчому кодексі України, який визначив особливе місце громадського контролю та закріпив один з основних принципів кримінально-виконавчого законодавства - участь громадськості в діяльності органів та установ виконання покарання.

Таким чином підвищується роль громадських організацій у створенні належних умов відбування покарання, забезпечення дотримання прав і свобод людини, сприяння у соціальній адаптації громадянам після звільнення, проведенні виховних заходів, а також запобігання здійснення ними нових злочинів.

Ще у Мінімальних стандартних правилах поводження з ув’язненими, прийнятих 30 серпня 1955 року на першому Конгресі Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, вказується на необхідність залучення громадськості до виховання засуджених.

Відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - Кодекс) участь у виправленні та ресоціалізації засуджених та проведенні соціально-виховної роботи з ними можуть брати об’єднання громадян, релігійні або благодійні організації, окремі особи.

Для забезпечення громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2004 № 429 «Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах» створюються спостережні комісії.

Утворення спостережних комісій виконкомами та держадміністраціями з одночасним обов’язковим включенням до них представників громадських організацій представляє собою за задумом законодавця оптимальну форму поєднання зусиль влади та громадськості. Влада має реальну можливість надати фінансування та організаційно-технічне забезпечення здійснюваних заходів, надати форму владних приписів рішенням спостережної комісії, а громадські організації мають для цього не тільки фінансові можливості, а і вільний час та бажання. Крім цього, спостережні комісії є своєрідною зв’язувальною ланкою між владою, суспільством та засудженим (звільненим).

В даний час не потрібно доводити необхідність участі громадськості в процесі виконання кримінальних покарань. Залучення різних груп громадського суспільства до процесу реформування пенітенціарної системи є невід‘ємною частиною гуманізації та демократизації кримінально-виконавчої системи та забезпечує її відкритість та прозорість.

Хоча, слід зазначити, що курс на гуманізацію кримінально-виконавчої системи, який був обраний світовим співтовариством, отримав як своїх прихильників, так і супротивників. Перші спираються на відомі слова Уїнстона Черчилля: “Покажіть мені тюрму, і я скажу в якому суспільстві ви живете”. Другі посилаються на те, що жодна країна не в змозі довести того, що більш гуманні відносини до злочинців призвели б до зниження росту злочинності в цілому.

У багатьох країнах світу схеми взаємодії громадськості та правоохоронних органів вже склалися та успішно функціонують, в інших країнах, таких, наприклад, як країни пострадянського простору, йде пошук та апробування своїх власних моделей.

Незважаючи на те, що кожна країна йде різними шляхами, беручи до уваги традиції, культуру та національні особливості, існуючий світовий досвід показує, що є ряд загальних тенденцій та принципів побудови структур (зокрема, спостережних комісій чи спостережних рад), здійснення громадського контролю та патронажу, які б було доцільно запровадити в Україні.

Наприклад, у Великобританії при кожній тюрмі існують Ради інспекторів, а у Німеччині - Консультативні ради, типовими завданнями яких є: надання доповідей керівництву тюрми та пенітенціарної системи стосовно існуючих проблем та пропозицій щодо удосконалення певних напрямів роботи, розгляд скарг, сприяння соціальній адаптації засуджених після звільнення та інше.

В Росії в 2010 році у Державну думу був внесений законопроект, який покликаний дати юридичне підгрунття діяльності суспільних спостережних комісій, і який дозволяє штрафувати на 500 - 1000 карбованців чиновників за спроби перешкодити суспільному контролю над російськими в’язницями.

Суспільні спостерігачі в місцях позбавлення волі працюють у Росії з червня 2008 року після вступу в силу закону «Про суспільний контроль за забезпеченням прав людини в місцях примусового утримування і про сприяння особам, які знаходяться в місцях примусового утримання». Але для повної легалізації їхньої діяльності потрібні були зміни до законодавства, що регулюють правоохоронну сферу.

Зміни, внесені на розгляд Державної думи депутатами встановлюють міри адміністративної відповідальності посадових осіб за перешкоду здійсненню суспільного контролю. Передбачається, що і члени спостережних комісій також повинні нести відповідальність у випадку порушення ними вимог кримінально-виконавчого законодавства. Законопроект установлює порядок і умови відвідування суспільними комісіями виправних колоній та слідчих ізоляторів.

Перевіряти умови проживання і утримання затриманих, обвинувачуваних і засуджених мають право суспільні комісії, що створюються в кожному регіоні. Члени комісій можуть без спеціального дозволу (але обов’язково повідомивши адміністрацію) відвідувати слідчі ізолятори, в’язниці, колонії. З особами які перебувають у слідчих ізоляторах бесіда з правозахисниками повинна проходити лише в таких умовах, щоб представник адміністрації міг їх бачити і чути, а з засудженими дозволено проводити розмову один на один.

У Казахстані розглядається питання, чи варто розробляти і впроваджувати систему суспільної акредитації виправних установ, що базуються на міжнародних і національних стандартах менеджменту якості. Результати подібної акредитації повинні впливати на фінансування установ, заробітну плату їхніх співробітників, службове просування персоналу і навіть на вирішення питання про подальшу діяльність конкретної виправної установи, яка отримала низький рейтинговий бал при оцінці якості роботи з засудженими, дотримання прав і свобод людини. В інших країнах відмовилися від сугубо відомчого (державного) контролю за діяльністю виправних установ, замість нього були створені незалежні недержавні акредитаційні центри наприклад - Американська асоціація виправних установ.

Крім того, у полі зору суспільного контролю повинні знаходитися не тільки пенітенціарні установи, але і служби, що виконують альтернативні види покарань (служби пробації).

Даний вид контролю не можна звести до діяльності існуючих суспільно-спостережних комісій. Коло суб’єктів цивільного контролю має бути набагато ширше за рахунок представників правозахисних організацій, наукових кіл, релігійних об’єднань і благодійних фондів. Список суб’єктів суспільного контролю може бути відкритим. Такий контроль буде важливою передумовою превенції жорстокого поводження і катувань.

Діяльність спостережних комісій в Україні піддається критиці з боку деяких правозахисних та громадських організацій, насамперед за існуючий формалізм, неможливість впливу на адміністрації установ виконання покарань у разі порушення прав засуджених, відсутність реальних можливостей для допомоги звільненим особам та організації контролю за їх поведінкою.

Наприклад, на спостережні комісії покладаються функції погодження рішень адміністрацій установ виконання покарань, що стосуються зміни правового статусу засуджених (умовно-дострокове звільнення, заміна невідбутої частини покарання більш м’яким, звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, зміна умов тримання засуджених та інше).

Немає сумніву, що контроль за дотриманням прав засуджених при зміні їх правового статусу має бути предметом уваги громадськості. Разом з тим, практика свідчить, що погодження зі спостережними комісіями постанов і подань адміністрацій установ до судів відносно засуджених у більшості випадків відбувається формально.

Заслуговує на увагу думка науковців та практиків, яка полягає у тому, що обов’язкове погодження зі спостережною комісією постанов і подань адміністрації виправної колонії, якими змінюються умови тримання засуджених, доцільно здійснювати лише у разі збільшення обсягу встановлених правообмежень і змін умов тримання на більш суворі.

З огляду на необхідність вдосконалення організації громадського контролю за дотриманням прав, основних свобод і законних інтересів засуджених та осіб, звільнених від відбування покарання, сприяння органам і установам виконання покарань у забезпеченні процесу виправлення засуджених та створенні належних умов для їх тримання, а також сприяння в наданні ефективної допомоги у соціальній адаптації особам, звільненим від відбування покарання, Міністерством юстиції України розроблено нову редакцію Положення про спостережні комісії. Цей документ базується на діючій законодавчій базі.

Основний зміст змін нової редакції Положення полягає у:

* наданні членам спостережних комісій права відвідувати установи виконання покарань без спеціальних дозволів;
* більш докладному визначенні порядку утворення спостережних комісій, що сприятиме гласності та прозорості під час їх формування;
* обов’язковій наявності у складі спостережних комісій не менш половини представників громадських організацій та громадян;
* погодженні постанов, які приймаються установами виконання покарань, щодо зміни умов тримання засуджених у межах однієї виправної колонії або у зв’язку з переведенням їх до виправної колонії іншого рівня безпеки, якщо постанови передбачають збільшення обсягу встановлених для засуджених правообмежень і більш суворі умови тримання;
* визначенні випадків, коли члени спостережних комісій не мають права здійснювати громадський контроль щодо засуджених, які тримаються в установах виконання покарань;
* встановленні обов’язку для спостережних комісій щодо проведення частини своїх засідань безпосередньо в установах виконання покарань;
* встановленні обов’язку для спостережних комісій щодо інформування громадськості через засоби масової інформації про результати своєї роботи та про стан дотримання прав, основних свобод і законних інтересів засуджених під час виконання кримінальних покарань;
* встановленні обов’язків для спостережних комісій, що утворюються обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, щодо організації контролю за діяльністю спостережних комісій, що утворюються виконавчими комітетами міських (за винятком міст районного значення) рад, місцевими держадміністраціями, організації навчання членів спостережних комісій;
* виділенні за рахунок місцевих бюджетів коштів для оплати праці секретаря спостережної комісії адміністративної одиниці, на території якої розташовані установи виконання покарань.

Затвердження Кабінетом Міністрів України запропонованого проекту Положення дозволить вдосконалити організацію громадського контролю за дотриманням прав, основних свобод і законних інтересів засуджених та осіб, звільнених від відбування покарання. Проект Положення пройшов громадське обговорення і в даний час знаходиться на погодженні в заінтересованих центральних органах виконавчої влади.

За умови ефективного і адекватного функціонування системи громадського контролю та діяльності громадських організацій, суспільство може розвиватися на демократичних засадах, створювати умови для реалізації прав та обов’язків своїх громадян.

П.В. Кочерган,
начальник Управління із забезпечення
взаємодії з Державним департаментом України
з питань виконання покарань

А.О. Дановський,
головний спеціаліст Управління із забезпечення
взаємодії з Державним департаментом України
з питань виконання покарань