Інфляційні та три відсотки річних: ні штраф, ні неустойка

 Досить часто юристи невірно розуміють правову природу інфляційних та 3% річних, обов’язок сплати яких передбачений статтею 625 Цивільного кодексу України. Але саме їх правова природа відмінна від штрафних санкцій чи неустойки. Докладніше в статті.

 Грошове зобов’язання боржника перед кредитором – це грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Про це йдеться в Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17 січня 2006 р. Більше того, вказаною Постановою ВСУ визначив, що відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію поширюється на нараховану позивачем пеню, а суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, як плати за користування коштами, підлягають стягненню.

На противагу цьому, дещо раніше діаметрально протилежну точку зору мав Вищий господарський суд, вважаючи застосування індексу інфляції та нарахування трьох процентів річних одним із заходів відповідальності за порушення зобов'язань (згідно глави 52 згадуваного Кодексу). ВГС України вважав, що інфляційні та три відсотки річних відносяться до інших санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань, у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таким чином, як вважав ВГС України, після порушення справи про банкрутство не виникає нових додаткових до основного зобов'язань, у зв'язку з порушенням основного зобов'язання, до яких відносяться не тільки неустойка (штраф, пеня), але і три проценти річних та індекс інфляції (Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2006 р. N 32/341). /існують дві версії вказаної Постанови: версія 1 та версія 2, на дату цієї статті відрізняються за датою прийняття/.

Чому Верховним судом України відмовлено у порушенні провадження з перегляду вказаної Постанови ВГСУ (згідно з ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13 жовтня 2005 року) – залишається здогадуватись, адже, якщо повернутись в часі назад, можна прослідкувати необхідну аналогію: до введення в дію нового Цивільного кодексу України, Верховний суд України визначав три відсотки річних як спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою і не відноситься до видів забезпечення виконання зобов’язань, а тому -  щодо нарахування таких сум не може бути застосованим скорочений строк позовної давності. Так, в справі N 8/406 Верховний суд України скасував Постанову Вищого господарського суду України від 05.12.2001р., в якій, як і вище, Вищий господарський суд вважав три відсотки річних неустойкою, щодо котрої можна застосовувати скорочені терміни давності.

І вже дещо пізніше Вищий господарський суд «виправився» у своєму відношенні до інфляційних та 3% річних. Інфляційні «нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи  неналежне  виконання грошових зобов'язань», - про це йдеться в Постанові від 23.05.2007 року в справі N 22/378-26/137.

Тому, узагальнимо та погодимось з точкою зору Верховного суду України:

1. Інфляційні – це частина грошового зобов’язання боржника, не залежить від його волі; стягнення інфляційних є правом кредитора, встановленим Законом, проте цьому повинна передувати вимога. Щодо стягнення інфляційних застосовується позовна давність та ж, що і до суми основного боргу. Інфляційні не є санкцією, не є штрафом і не є способом забезпечення зобов’язання, оскільки є частиною самого зобов’язання.

2. Три відсотки річних  - це частина грошового зобов’язання боржника, як спеціальна відповідальність перед кредитором за порушення грошового зобов’язання; стягнення трьох відсотків річних є правом кредитора, встановленим Законом, проте цьому також повинна передувати вимога. Щодо стягнення трьох відсотків річних застосовується позовна давність та ж, що і до суми основного боргу. Три відсотки річних не є штрафом, неустойкою або способом забезпечення виконання зобов’язань.

Цікавим фактом є те, що на відміну від національної теорії та практики в Європейському судочинстві три відсотки річних зараховуються до розділу "Пеня" (для прикладу – справа «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року, на підставі зави № 25921/02), наряду з граничною позичковою ставкою Європейського центрального банку. Коментувати таке трактування трьох відсотків річних вряд чи буде доречно, вважатимемо це інтерпретацією українського законодавства у європейський спосіб.

Р.Г. Задорожній,

генеральний директор Універсальної правничо-фінансової

аутсорсингової компанії "Вікторія"

Публікації на подібну тему:

 1) Про національні особливості інфляції…

 2) Зведена таблиця індексів інфляції 2001-2010рр.

3) Зведена таблиця індексів інфляції 1991-2000рр.

 4) Как правильно и неправильно рассчитывать инфляционные?

Перейти к расчетам пени, инфляционных и % годовых