Звичайне запитання – неординарна відповідь. Адже вже прийнято за правило, що пеня за порушення грошового зобов’язання не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. В той же час, Закон дозволяє інше: детальніше в статті.

 За ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР «Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.»

Проте, згідно з ч. 2 ст. 551

, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Таким чином, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, а встановлення сторонами у договорі відповідальності за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України.

Про це ж говорить п. 49 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

На думку ВГСУ положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Таким чином, стягнути за рішенням суду з боржника можна лише суму пені, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Окремо відзначимо, що раніше зазначеного листа ВГСУ розглядався спір в справі № 20-12/071  від 25 січня 2007 року, в якій касаційна інстанція підтвердила правомірність застосування (нарахування) та стягнення пені в розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ. Доводи, якими  керувався ВГСУ, полягають в наступному: «Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено граничний розмір штрафних санкцій, що нараховуються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, але якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частина 6 статті 232 цього Кодексу встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором. Отже, розмір пені, передбачений сторонами у пункті 4.2 договору [1% від суми прострочення, прим. автора] від 25.05.2005 №1, не суперечить законодавству, а тому апеляційний господарський суд правильно визнав, що нарахування пені на заборгованість повинна проводитися виходячи із умов договору.» Як бачимо, підхід ВГСУ у вирішенні питання розміру пені змінювався.

 

Р.Г. Задорожній,

генеральний директор Універсальної правничо-фінансової

аутсорсингової компанії "Вікторія"

 

Публікації на подібну тему:

 1) Про національні особливості інфляції…

 2) Зведена таблиця індексів інфляції 2001-2010рр.

3) Зведена таблиця індексів інфляції 1991-2000рр.

 4) Как правильно и неправильно рассчитывать инфляционные?

 

  

Перейти к расчетам пени, инфляционных и % годовых