Податкові канікули втратили привабливість. Безперспективність пункту 154.6 Податкового кодексу України

Обіцянка податкових канікул матеріалізувалась в пільгову норму Податкового кодексу – п. 154.6 статті 154. Згідно зазначеної норми можна отримати «0%» ставку для оподаткування прибутку підприємства, проте:
1) на обтяжливих і незрозумілих умовах,
2) не для всіх (по розміру бізнесу);
3) не для всіх категорій господарської діяльності.

1. Чому на обтяжливих і незрозумілих умовах?

Тому, що за п. 152.11 ПКУ сума несплаченого податку від такої пільги має направлятись протягом звітного року (на наступний рік не переноситься) виключно на:

1) переоснащення матеріально-технічної бази;
2) на повернення кредитів, використаних на цілі переоснащення матеріально-технічної бази, і сплату процентів за ними;
3) поповнення власних обігових коштів.
 

Як видно, не все так просто. Ситуація ускладнюється також й тим, що в ПКУ не надано визначення "власних обігових коштів", а це дозволить податковим органам маніпулювати даним визначенням на свою користь. З іншої сторони, не зрозумілою є фраза «переоснащення матеріально-технічної бази», що скоріше відлякує від використання пільги, ніж заохочує до її отримання.

Невикористані у вказаному порядку кошти підлягають сплаті до бюджету.

2. Чому не для всіх (по розміру бізнесу)?

Тому, що як слідує з п. 154.6 статті 154, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом (в квітні — вересні 2011 року — не менш ніж 1920 грн., в жовтні — листопаді 2011 року — не менш ніж 1970 грн., в грудні 2011 року — не менш ніж 2008 грн.), та які відповідають одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;
б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;
в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

При цьому, якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники податку зобов’язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

3. Чому не для всіх категорій господарської діяльності?

Тому, що дія пункту 154.6 ПКУ не поширюється на суб’єктів господарювання, які:

1) утворені в період після набрання чинності цим Кодексом шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації;
2) здійснюють:
2.1) діяльність у сфері розваг, визначену в підпункті 14.1.46 пункту 14.1 статті 14 розділу І;
2.2) виробництво, оптовий продаж, експорт імпорт підакцизних товарів;
2.3) виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;
2.4) видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";
2.5) фінансову діяльність (гр. 65 – гр. 67 Секції J КВЕД ДК 009:2005);
2.6) діяльність з обміну валют;
2.7) видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення;
2.8) операції з нерухомим майном, оренду (у тому числі надання в оренду торгових місць на ринках та/або у торгівельних об’єктах) (гр.70,71 КВЕД ДК 009:2005);
2.9) діяльність з надання послуг пошти та зв’язку (гр. 64 КВЕД ДК 009:2005);
2.10) діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
2.11) діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення";
2.12) охоронну діяльність;
2.13) зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації);
2.14) виробництво продукції на давальницькій сировині;
2.15) оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;
2.16) діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води;
2.17) діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу; надання послуг підприємцям (гр. 74 КВЕД ДК 009:2005).

Розглянемо кілька з наведених обмежень. Наприклад – 2.8. Зміст обмеження розширений КВЕДом, тому отримати «0%» ставку по податку на прибуток не можна не тільки тим, хто здає в оренду майно (рухоме та нерухоме), працює з нерухомістю але й тим, хто надає, наприклад, консультації з цих питань, тощо. Таким чином, слід уважно вивчати позиції КВЕД, щоб мати чітку відповідь перспективи застосування «0%» ставки по податку на прибуток. Аналогічно й щодо пункту 2.17 «забороненого переліку» - діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу; надання послуг підприємцям (гр. 74 КВЕД ДК 009:2005). Стає не зрозумілим, - чи заборонено пільговикам-підприємствам працювати з підприємцями взагалі.

І, як заохочення для пошуку себе серед щасливчиків-пільговиків, Податковий кодекс України містить також такі позитивні речі, як:

а) «44.2. Платники податку на прибуток, що оподатковуються за ставкою нуль відсотків та відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України»

б) «49.2. Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу, подають органам державної податкової служби декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом.»

и) «77.2. Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п’яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п’яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка [документальних перевірок] не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу».

Узагальнюючи все вищенаведене, з впевненістю можна сказати, що гра в пільги по податку на прибуток є ризикованою. Платники податків не отримали в Податковому кодексі прозорості застосування норм оподаткування. Навпаки, кількість незрозумілостей, нечіткостей, обмежень, говорить про недоврегулювання податкових канікул, а відтак керуватись доведеться не ПК, а власним здоровим глуздом.
 

Для КапитализаторЪ.КОМ,
Задорожній Р.Г.,
генеральний директор Універсальної
правничо-фінансової аутсорсингової
компанії "Вікторія"

Також по темі:

1) Облік доходів та витрат підприємця на загальній системі оподаткування з 1 січня 2011 року