ПОСТАНОВА ВГСУ 04 листопада 2008 р.№ 05/104-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плюшка І.А. - головуючого, Разводової С.С., Самусенко С.С. - доповідача, розглянувши матеріали касаційної скарги

АТ "Аверс"

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду

від 28 липня 2008 року

у справі № 05/104-08 господарського суду Харківської області за позовом

ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат"

до

АТ "Аверс"

про стягнення 36 907 грн. 50 коп. за участю представників сторін від позивача - Колесніченко І.В., від відповідача - Братовченко М.А.

В С Т А Н О В И В:

ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до АТ "Аверс" про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 0,5 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення за укладеним між сторонами договором № 1391 в сумі 36 907 грн. 50 коп.

Під час розгляду справи позивач надав до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 34965 грн. штрафних санкцій та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21 квітня 2008 року у справі № 05/104-08 позов задоволено частково; стягнуто штраф за порушення строків поставки товару за договором поставки № 1391 від 26 жовтня 2007 року у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару в сумі 699 грн. 30 коп., державне мито в сумі 6 грн. 99 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 2 грн. 24 коп.

Рішення мотивоване тим, що за умовами договору №1391 за порушення строків поставки товару сторонами було передбачено саме штраф, який з урахуванням вимог ст.549 ЦК України не може обчислюватися у відсотках від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання; умовами договору було передбачено штраф у розмірі 0,5 % від суми не поставленого товару, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 699 грн. 30 коп., тобто 0,5 % від суми не поставленого товару.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 липня 2008 року у справі №05/104-08 апеляційну скаргу задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 34 265 грн. 70 коп. штрафу, 342 грн. 65 коп. держмита та 115 грн. 76 коп. судових витрат та 171 грн. 33 коп. держмита по скарзі; в іншій частині рішення господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі АТ "Аверс", вважаючи постанову апеляційного господарського суду у даній справі такою, що не відповідає матеріалам справи та винесену з порушенням норм матеріального права, зокрема, вказуючи на п.6.2 договору, ст.ст. 3, 6, 549 ЦК України, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 липня 2008 року у справі № 05/104-08 та залишити без змін рішення господарського суду Харківської області від 21 квітня 2008 року.

Вищим господарським судом України ухвалою від 02.10.2008 у справі №05/104-08 порушено касаційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у даній справі.

26 жовтня 2007 року між сторонами укладено договір поставки № 1391, відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити і передати у власність покупця (позивача) товар, а покупець прийняти та оплатити його, в порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.1.2 договору найменування, асортимент, кількість товару (у відповідних одиницях вимірювання), комплектність, ціна, якість, строки і умови поставки товару обумовлюються сторонами в специфікаціях до вказаного договору.

За п.4.2 договору його сума визначається загальною вартістю товару, що належить поставити у відповідності зі специфікацією за даним договором. Орієнтовна сума даного договору на момент його укладання становила 186 480 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.п. 1-4 специфікації №1 від 26 жовтня 2007 року постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити штангу бурову прохідницьку Н32 R32-R38 L=3,05 м виробництва Boart Longear в кількості 120 шт. по ціні 1 295 грн. без ПДВ, на загальну суму 186 480 грн. на умовах: DDP - база МТС ВАТ "Кривбасзалізрудком" (Incoterms - 2000), вантажоотримувач ВАТ "Кривбасзалізрудком". Строк поставки товару: протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору. Постачальник надає покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Відповідно до п. 5 специфікації № 1 від 26 жовтня 2007 року порядок оплати товару: по факту поставки протягом 5 банківських днів за умови надання відповідного пакету документів.

Судами встановлено, що 04 грудня 2007 року відповідач поставив позивачу товар на суму 46 620 грн., а 14 грудня 2007 року позивач оплатив отриманий товар.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що після здійснення оплати і до моменту звернення до суду відповідач не поставив позивачу товар на решту суми договору у встановлений договором строк - 90 календарних днів з моменту підписання договору, що становить 139 860 грн.

Відповідно до п.6.2 договору за порушення узгоджених строків поставки постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

На підставі п.6.2 договору позивачем нараховано відповідачу 36 907 грн. 50 коп. штрафу на суму 147 630 грн. непоставленого товару за період з 26 січня 2008 року по 14 березня 2008 року.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За ст.ст. 216, 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 231 ГК України штрафні санкції можуть застосовуватися у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Апеляційний господарський суд не погодився з висновками господарського суду першої інстанції щодо неможливості обчислювання штрафу за невиконаного зобов'язання у відсотках від суми за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Господарським судом апеляційної інстанції наголошено на тому, що беручи до уваги норми ЦК України щодо принципу свободи договору, в т.ч. встановлення сторонами договору окремого виду санкцій за неналежне виконання зобов'язань та нарахування штрафу за кожен день прострочення виконання зобов'язань не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Господарським судом апеляційної інстанції також зазначено що, зважаючи на встановлений законом принцип розумності та справедливості в даному випадку має значення відповідність закону та можливість застосування саме обраного сторонами порядку, виду та умов забезпечення виконання зобов'язання, а не його назва.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції щодо правомірності та обґрунтованості вимог позивача про стягнення на підставі п. 6.2 договору штрафу у сумі 36907 грн. 50 коп. за порушення відповідачем строків поставки товару за період з 26 січня 2008 року по 14 березня 2008 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України переглядаючи у касаційному порядку судову постанову на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи та перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає доводи касаційної скарги АТ "Аверс" такими, що не знайшли свого підтвердження, а тому погоджується з висновками апеляційного господарського суду і залишає без змін оскаржувану у даній справі постанову.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Аверс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2008 у справі № 05/104-08 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            І. Плюшко

Судді:                                                                                С. Разводова                                                                                                                        С. Самусенко