ПОСТАНОВА ВГСУ від 02 червня 2009 р. № 6/253

  ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2009 р. № 6/253 Вищий  господарський суд України

у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    Кузьменка М.В.,

судді                                        Васищака І.М.,

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши    касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Первомайський електромеханічний завод імені К.Маркса" на                   рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2009р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.03.2009р. у справі        №6/253 за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпровід"

до  

                    Відкритого акціонерного товариства "Первомайський електромеханічний завод імені К.Маркса" про                     стягнення 782 108,0 грн., за участю представників: від позивача: Шонія М.В. -довіреність у справі, від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпровід" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Первомайський електромеханічний завод імені К.Маркса" і просило суд стягнути з останнього 698 622,19 грн. основного боргу, 48 588,73 грн. пені, 6073,58 грн. 3% річних, 28 823,50 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №34-34/08 від 25.01.2008р. щодо оплати у повному обсязі отриманої продукції. Відповідач позов визнав частково на суму основного боргу 578 622,19 грн. та заперечив в іншій частині позову з мотивів критичного становища на підприємстві внаслідок настання обставин непереборної сили (форс-мажор), що підтверджується свідоцтвом №92 від 26.01.2009р, виданим Луганською регіональною торгово-промисловою палатою (а.с.53-58). Рішенням господарського суду Луганської області від 29.01.2009р. (суддя Т.А.Василенко), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 16.03.2009р. (головуючий, суддя Р.Є.Якушенко, судді Л.І.Бородіна, Л.В.Іноземцева), позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 578 622,19 грн. боргу, 48 588,73 грн. пені, 28 823,70 грн. інфляційних втрат, 6073,58  3% річних. В решті вимог провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки після подачі позивачем позову відповідач частково оплатив суму боргу у розмірі 120 000,0 грн. В частині задоволення вимог вказані судові акти мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманої ним від позивача продукції, що суперечить ст.ст.525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України. Не погоджуючись з  рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач  звернувся  до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових  актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню  з таких підстав. Оскаржувані рішення та постанова є  обґрунтованими, оскільки в них повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і  підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Судами встановлено, що між сторонами укладено договір №34-34/08 від 25.01.2008р. за умовами якого, постачальник (позивач) зобов'язався поставити,  а покупець (відповідач) -  прийняти та оплатити продукцію, що зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до п.4.5 договору, розрахунки за отриманий товар здійснюються наступним чином: 50% попередньої оплати, інші 50% - протягом 15 календарних днів з моменту отримання продукції. Пунктом 7.1 договору сторони встановили відповідальність за порушення умов договору у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості партії продукції, яка поставляється, але не більше подвійної ставки НБУ, діючої у період прострочення. У пункті 8.1. договору сторони передбачили, що у випадку настання обставин, які перешкоджають виконанню сторонами своїх зобов'язань за даним договором, а саме: пожежа, повінь, інші лиха, війна, військові дії, блокада, заборона експорту або імпорту, валютних обмежень або інших обставин, які від сторін не залежать, термін дії даного  договору продовжується на період дії обставин непереборної сили. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором. Відповідно до 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 3 цієї статті встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України). В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Матеріалами справи доведено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 788 622,19 грн., за яку останній розрахувався частково лише у сумі 90 000,0 грн. Отже на момент звернення позивача з даним позов борг відповідача перед позивачем складав 698 622,19 грн. Проте, оскільки до ухвалення рішення у даній справі по суті заявлених вимог, відповідач сплатив позивачу ще 120 000,0 грн. боргу, то спір у цій частині сторонами врегульовано, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставно припинив провадження у справі щодо стягнення 120 000,0 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору. Враховуючи встановлений судами двох інстанцій факт отримання відповідачем від позивача продукції, а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 578 622,19 грн., колегія суддів вважає правильним висновок судів двох інстанцій про наявність правових підстав для  стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань щодо оплати отриманої ним продукції, з урахуванням передбачених ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, а також передбаченої пунктом 7.1. договору  пені. Що ж до тверджень скаржника про наявність обставин непереборної сили, які, на його думку, є підставою для звільнення його від відповідальності за даним позовом в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, то колегія суддів їх відхиляє як безпідставні з огляду на таке. Так, відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У цивільному праві непереборна сила, що є обставиною для звільнення від відповідальності, це надзвичайна та незапобіжна при даних умовах подія (стихійне лихо, військові дії, інші громадські явища). Ці ж обставини сторони визнали форс-мажорними й у пункті 8.1 договору. Між тим, випадком непереборної сили відповідач помилково зазначає кризу у фінансово-економічній сфері України в цілому, електротехнічної промисловості регіону, що не дає йому належним чином виконати зобов'язання перед позивачем. При цьому, відповідач надає висновок (свідоцтво) Луганської регіональної торгово-промислової палати №25.15-92 від 26.01.2008р. Погоджуючись з доводами судів відносно відсутності, у даному випадку, обставин непереборної сили, колегія суддів звертає увагу й на те, що в силу ст.42 ГК України, підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Окрім того, за змістом частини першої  статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин. Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності. Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Враховуючи наведене, оскаржувані рішення та постанова відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни або скасування немає. Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Первомайський електромеханічний завод імені К.Маркса" залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.03.2009р. у справі №6/243  - без змін. Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко Суддя                                                                                І.М.Васищак Суддя                                                                                В.М.Палій