ПОСТАНОВА ВГСУ від 13 листопада 2007 р. № 2-9/4581-2007

Вищий господарський суд України

у складі колегії  суддів :

головуючого Овечкіна  В.Е.,

суддів Чернова     Є.В., Цвігун В.Л.,

за   участю   представників: позивача - Варга А.І.,

відповідача - не з'явився, розглянувши  у  відкритому

судовому   засіданні

касаційну скаргу

ДП "Агрофірма "Магарач" на постанову від 26.07.2007 Севастопольського  апеляційного господарського суду у справі №2-9/4581–2007 за  позовом ТОВ "Хімагромаркетинг Юг"

до ДП "Агрофірма "Магарач" про стягнення 145465,58 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду АР Крим від 14.06.2007 (суддя Пєтухова Н.С.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 (судді : Гонтарь В.І., Гоголь Ю.М., Щепанська О.А.), позов  задоволено частково – на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.231 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України стягнуто з відповідача на користь позивача 3963,88 грн. інфляційних витрат, 3 % річних в сумі 1343,92 грн., 3807,77 грн. пені та  4335,50 грн. штрафу за порушення відповідачем  грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу від 13.07.2006. Припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі  в частині позовних  вимог про стягнення 123871,25 грн. основного боргу у зв’язку з відсутністю предмета спору. В решті позову відмовлено.

ДП "Агрофірма "Магарач" в поданій  касаційній скарзі просить постанову  змінити, відмовивши в стягненні 8670,99 грн. штрафу повністю, а в частині  стягнення 7615,54 грн. пені  зменшити її  розмір з урахуванням фінансового стану підприємства, посилаючись на неправильне  застосування судом ст.ст.231,233 Господарського кодексу України  та незастосування ч.3 ст.16 Цивільного кодексу України.

Зокрема, скаржник вказує на неврахування судом того, що стягнення  штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості  є альтернативною санкцією щодо пені, а тому в цій частині позову слід відмовити на підставі ч.3 ст.16 Цивільного кодексу України. Судом не вирішено питання про визнання  за кредитором права на  застосування  якоїсь однієї з цих двох санкцій, оскільки одночасне застосування  пені і штрафу суперечить  ст.231 Господарського кодексу України. Відповідач також вважає, що зменшуючи штрафні санкції на 50%, суд не в повному обсязі врахував  фінансовий стан підприємства та  відсутність вини у несвоєчасному  виконанні зобов’язання.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що :

13.07.2006р. між сторонами було  укладено договір купівлі-продажу №ОР -00-0081, відповідно до пункту 1.1 якого позивач брав на себе  зобов’язання поставити відповідачу засоби захисту рослин, а відповідач  зобов’язався своєчасно сплатити їх вартість відповідно до умов договору на загальну суму 123871, 25 грн.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату позивачу у розмірі 100% вартості товару у строк до 30.10.2006р.

Даний товар на загальну суму 123871,25 грн. був одержаний відповідачем згідно видаткової накладної №ОР-00-0115 від 13.07.2006. Відповідач прийняв товар на підставі довіреності серії ЯИХ №313374 від 13.07.2006. Позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином. Однак, відповідач не провів оплату за отриманий товар. Таким чином, загальна сума боргу відповідача перед позивачем на момент подачі позову становить 123871,25грн.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

Після подання позову відповідач погасив борг у розмірі 123871,25грн.

При таких обставинах, у частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 123871,25грн. провадження по справі підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції за період з листопада 2006 року по січень 2007 року у сумі 3963,88грн. і 3% річних за період з 31.10.2006 по 12.03.2007 у сумі 1343,92грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 7615,54грн. - пені за період з 31.10.2006р. по 12.03.2007р. та 8670,99грн. - штрафу.

Відповідно до пункту 5.2 договору від 13.07.2006, у разі                            ненадходження грошових коштів до зазначеного строку, відповідач за кожен день прострочення платежу виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу було задоволено господарським судом правомірно, оскільки відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу та пені), що  підлягає стягненню з сторони, що порушила зобов'язання. А тому повторному зменшенню не підлягає.

Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та скаржником не заперечується  факт порушення  ним своїх договірних зобов’язань щодо оплати у встановлений строк за поставлений  позивачем товар, заборгованість за який була погашена лише після  пред’явлення позову, а тому внаслідок  прострочення оплати позивачем було  правомірно нараховано 7615,54 грн. пені та 8670,99 штрафу.

Зважаючи на те, що відповідач є господарським суб’єктом з державного сектора економіки, суд першої інстанції правильно застосував до спірних відносин ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, якою передбачено можливість стягнення пені у  розмірі 0,1 % вартості товарів за  кожен день прострочення виконання та додаткового стягнення штрафу у розмірі 7% вказаної вартості в разі тривалого прострочення - понад 30 днів.

Таким чином, вказана норма передбачає можливість стягнення штрафу в якості додаткової санкції, чим спростовуються  твердження відповідача про те, що одночасне застосування  пені і штрафу суперечить статті 231 Господарського кодексу України. З цих же підстав безпредметними визнаються посилання  скаржника на ч.3 ст.16 Цивільного кодексу України  в обґрунтування підстав для відмови  у стягненні штрафу, оскільки  в даному випадку позивачем не  вчинялися дії, пов’язані зі зловживанням правом, і жодних доказів з цього приводу боржником не надано.

Більше того, суд першої інстанції з врахуванням тяжкого фінансового  стану відповідача правомірно застосував п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та наполовину  зменшив розмір стягуваних з відповідача штрафних санкцій, а касаційна інстанція в межах  перегляду справи в касаційному  порядку (ст.1117 Господарського процесуального кодексу України) не  вправі оцінювати  вищевказані дії суду першої інстанції та вирішувати питання про повторне зменшення стягнутих судом штрафних санкцій на підставі статті 83 цього Кодексу.

За таких обставин колегія не може прийняти до уваги доводи  скаржника щодо недостатнього зменшення судом першої інстанції розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 у справі №2-9/4581-2007 залишити без змін, а касаційну скаргу ДП "Агрофірма "Магарач" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                                        В.Овечкін

Судді:                                                                                                                       Є.Чернов

В. Цвігун