ПОСТАНОВА ВГСУ від 27 липня 2006 р. № 4/3065-24/288 (4/24-2/2)

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М.

Стратієнко Л.В.

з участю представників:

позивача:

відповідача: Король Н.І., Шубін В.М. Білобрам Т.Б. розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу державного підприємства “Енергоринок”

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2006 р. у справі № 4/3065-24/288 (4/24-2/2) за позовом державного підприємства “Енергоринок” до відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” про стягнення 155 756 859,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2003 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 155 756 859,29 грн. заборгованості за куплену в період з грудня 2000 р. по серпень 2002 р. електроенергію, з яких 134 103 630,38 грн. –основний борг, 12 825 048,98 грн. –втрати від знецінення коштів внаслідок інфляції, 8 828 179,93 грн. –3% річних.

В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги щодо розміру суми, яка підлягає стягненню і остаточно в заяві від 15.03.2005 р. просив стягнути 130 130 579,75 грн., з яких 94 500 822,47 грн. –основний борг, 19 343 706,08 грн. - втрати від знецінення коштів внаслідок інфляції, 8 301 378,97 грн. –3% річних, 7 984 672,23 грн. –пеня.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.03.- 24.05.2005 р. (суддя Хабіб М.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ “Львівобленерго” на користь державного підприємства “Енергоринок” 73 414 370,23 грн. основного боргу, 16 394 866,28 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 5 406 537,91 грн. –3% річних та судові витрати.

Розстрочено виконання рішення на 30 місяців –з липня 2005 р. по 31 грудня 2007 р. шляхом сплати щомісячно 3 173 919,75 грн. до повного погашення суми, присудженої до стягнення.

В частині стягнення 25 626 279,54 грн. провадження у справі припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. (головуючий –Краєвська М.В., судді –Дух Я.В., Зданкевич З.І.) рішення  господарського суду Львівської області від 15.03.- 24.05.2005 р. змінено в частині задоволення позовних вимог про стягнення  втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3% річних і стягнуто з ВАТ “Львівобленерго” на користь ДП “Енергоринок” 427 906,25 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції за період з 01.02.2002 р. по 01.03.2005 р. та 141 113,25 грн. - 3% річних за цей же період.

В частині розстрочки виконання рішення суду викладено в новій редакції, згідно якої розмір щомісячних платежів становить 2 466 112,98 грн. (30-й місяць - 2 466 113,07 грн.).

В решті рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову  Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р., залишивши в силі рішення  господарського суду Львівської області від 15.03.- 24.05.2005 р.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ч.1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України.

Засади організації та експлуатації енергосистем визначаються Законом України “Про електроенергетику”, ст.15 якого передбачає, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг випуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України, який створюється на підставі договору. Основні питання функціонування комплексу підприємств, що здійснюють діяльність на енергоринку, врегульовані Договором між членами оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996 р. (далі –ДЧОРЕ).

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, на підставі зазначеного договору протягом грудня 2000 р. –серпня 2002 р. позивач продавав відповідачу електроенергію, виставляючи щомісячно рахунки-фактури на її оплату з зазначенням кінцевого строку платежу, що, виходячи з змісту ст. 165 ЦК УРСР є відповідною вимогою про сплату коштів, проте відповідач не оплатив в повному обсязі вартість отриманої елетроенергії і його борг за куплену у зазначений період становить 73 414 370 грн., а тому місцевий господарський суд стягнув вказану суму з відповідача.

Оскільки між сторонами двосторонній договір купівлі-продажу електроенергії укладений не був, а ДЧОРЕ не передбачає відповідальності його сторін за несвоєчасну оплату електричної енергії у вигляді пені, не передбачена така відповідальність і законом, то відповідно до вимог ст. ст. 178,180 ЦК УРСР, суд обгрунтовано відмовив у стягненні пені за період з 01.09.2004 р. по 01.03.2005 р. у розмірі 7 984 672,23 грн.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України він застосовується до цивільних відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних  у спірний період було встановлено Законом України від 08.10.1999 р. № 1136-ХІV “Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР”, п.2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” якого було встановлено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою комунальних послуг населенню, тобто станом на 01.01.2004 р. ( дата набрання чинності ЦК України) у відповідача не існувало обов’язку перед позивачем щодо сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в тій частині, заборгованість в якій виникла у нього у зв’язку з несплатою спожитої електроенергії населенням та підприємствами, що надають комунальні послуги населенню, щодо яких він є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, а тому доводи касаційної  скарги про те, що суд апеляційної інстанції мав на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, починаючи з 01.02.2002 р. є помилковими.

Таким чином, апеляційний господарський суд, встановивши на підставі наведених розрахунків частку боргу населення та підприємств житлово-комунального господарства, що надають відповідні послуги населенню, в загальній сумі боргу відповідача перед позивачем, обгрунтовано відповідно зменшив суму втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції до 427 906,01 грн. та 3% річних до 141 113,25 грн.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції в цій частині не спростовують і підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу державного підприємства “Енергоринок” залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2006 р. у справі за № 4/3065-24/288(4/24-2/2) –без змін.

Головуючий                                                                 В.І. Дерепа

Судді                                                                             Б.М. Грек

Л.В. Стратієнко