ПОСТАНОВА ВГСУ від 28 травня 2009р. № 16/205

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2009 р.

№ 16/205

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів : Бакуліної С.В., Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" на рішення від 05.03.2009 року у справі № 16/205 господарського суду Черкаської області за позовом ТОВ "Тридента Агро"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АгроМакс" про стягнення 263 332,62 грн. в судовому засіданні взяли участь  представники : від позивача: Мельниченко О.В. (довіреність від 11.12.2008р.) від відповідача: не з'явились В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Черкаської області (суддя Спаських Н.М.) від 05.03.2009 року по справі № 16/205 припинено провадження в частині стягнення 102 000,00 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору; в решті вимог позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 100 021,39 грн. основного боргу, 10,00 грн. пені, 1 301,56 грн. 3% річних, 6 720,68 грн. інфляції, 10,00 грн. штрафу, 2 187,77 грн. державного мита та 83,05 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті вимог у позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить змінити рішення Господарського суду Луганської області від 05.03.2009 року, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2008 року між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 2-Д 08/1 (далі по тексту - договір). За умовами даного договору позивач продає, а відповідач придбаває засоби захисту рослин. Асортимент товару, його кількість і ціна визначаються у додатках до договору чи у накладних документах на відпуск товару, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.1.).

Додатком № 1 до договору (а.с.18) сторонами було узгоджено асортимент товару, його кількість та ціну за одиницю. Загальна вартість товару за договором складає 263 489,82 грн.

Товар продається на умовах відстрочки платежу, яка полягає в наступному - 20% від вартості товару оплачується відповідачем протягом 3-х робочих днів з часу підписання договору, а 80% - в строк до 01.10.2008 року.

У відповідності до ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, господарські зобов'язання повинні виконуватися у відповідності до умов договору, належним чином та в установлений строк.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Докази недійсності договору сторонами у справу не надано, договір містить всі істотні умови для договорів купівлі-продажу та виконувався обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по договору виконав, передавши відповідачу засоби захисту рослин на загальну суму 263 054,59 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № РН-ЧК00004 від 20.03.08 року на суму 8 344,62 грн.;

- № РН-ЧК00016 від 10.04.08 року на суму 3 709,12  грн.;

- № РН-ЧК00019 від 12.04.08 року на суму 36 037,13 грн.;

- № РН-ЧК00034 від 21.04.08 року на суму 63 468,36 грн.;

- № РН-ЧК00046 від 30.04.08 року на суму 17 674,45 грн.;

- № РН-ЧК00057 від 13.05.08 року на суму 31 079,08 грн.;

- № РН-ЧК00069 від 28.05.08 року на суму 102 741,83 грн. та довіреностями :

- НБЛ № 167457 від 20 березня 2008 року;

- НБЛ № 167465 від 10 квітня 2008 року ;

- НБЛ № 167465 від 10 квітня 2008 року;

- НБЛ № 167497 від 21 квітня 2008 року;

- НБЛ № 167496 від 30 квітня 2008 року;

- ЯОД № 195695 від 13 травня 2008 року;

- ЯОД № 195695 від 13 травня 2008 року, виданими на ім'я Лютого Олександра Івановича, копії яких знаходяться у справі.

Заперечень проти неотримання товару чи наявності спору між сторонами з питань його неналежної якості відповідачем в справу не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконав зобов'язання по оплаті товару і сплатив позивачу в загальній сумі лише 163 033,20 грн. з урахуванням проведеної сплати до подачі позову в сумі 61 033,20 та сплати в ході розгляду справи 20 000,00 грн. 29.12.2008 року (а.с.68), 12 000,00 грн. 15.12.2008 року (а.с.70) та 70 000,00 грн. 25.02.2009 року (а.с.80).

Таким чином, залишок заборгованості за отриманий по договору № 2-Д 08-1 від 18 березня 2008 року товар складає лише 100 021,39 грн. (263 054,59 - 61 033,20 - 20 000,00 - 12 000,00 - 70 000,00).

Доказів про сплату боргу в сумі 100 021,39 грн. чи його спростування відповідач у справу не надав, наявність заборгованості у цій сумі представники позивача усно визнали в судовому засіданні. Отже, судом правомірно задоволено позов в цій частині і з відповідача на користь позивача стягнуто 100 021,39 грн. боргу за отримані засоби захисту рослин.

В частині сплачених в ході розгляду справи сум боргу (70 000,00 грн.) та сплачених до порушення провадження у справі коштів, які позивач не врахував у розрахунку ціни позову (20 000,00 + 12 000,00), а всього на загальну суму 102 000,00 грн. - провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

За умовами договору остаточний розрахунок за товар повинен бути проведений до 01.10.2008 року. Весь товар за накладними відповідач отримав у травні 2008 року.

Станом на 01.10.2008 року борг відповідача становив 210 021,39 грн., оскільки остання сума 8 000,00 грн. була сплачена лише у грудні 2008 року.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 301,56 грн. як три проценти річних за період з 01.10.2008 року по 15.12.2008 року та 6 774,25 грн. інфляційних за період жовтня-листопада 2008 року. Розрахунок трьох процентів річних зроблено вірно, але розмір інфляційних завищено на 53,57 грн., оскільки позивач неправомірно проводив нарахування інфляційних на визначені інфляційні втрати по сумі попереднього місяця.

Таким чином, з відповідача на користь позивача судом правомірно стягнуто 1 301,56 грн. як три проценти річних та 6 720,68 грн. інфляційних, оскільки доказів розрахунку за процентами річних та інфляційними відповідач суду не надав.

У відповідності до положень Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року, пеня встановлюється у договорі за домовленістю сторін, але сплачується у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ за період, за який вона нараховується. В той же час ст.551 ЦК України допускає збільшення розміру неустойки у договорі за згодою сторін проти визначеної у законі.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов'язання (оплати товару) відповідач повинен сплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача: - 10 432,21 грн. пені за прострочення оплати засобів захисту рослин за період з 01.10.2008 року по 15.12.2008 року, розрахунок пені зроблено вірно, доказів про сплату пені відповідач суду не надав; - штраф у розмірі 30 303,21 грн., розрахунок штрафу 202 021,39 грн. х 15% = 30 303,21 грн. є вірним та відповідає матеріалам і обставинам справи, доказів проведення розрахунку за штрафом відповідач суду також не надав.

Строки позовної давності для стягнення штрафу та пені позивачем дотримані.

Відповідач заявляв клопотання про звільнення його від відповідальності за штрафом та пенею, оскільки підприємство є сезонним сільськогосподарським товаровиробником, інших джерел погашення боргу крім доходів від сільського господарства воно не має. Ціни на сільськогосподарську продукцію у 2008 році впали при величезному врожаї зернових. Також своєчасному розрахунку з позивачем перешкодила світова економічна криза, існування якої є загальновідомим фактом та не потребує доведення.

В порядку п.3 ст.83 ГПК України суд при прийнятті рішення має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), а тому повністю звільнити відповідача від відповідальності за цими платежами суд не може. Право зменшення розміру неустойки передбачено ч.3 ст.551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Касаційна інстанція вважає, що суд правомірно та обґрунтовано застосував своє право на зменшення розмірів штрафу та пені до стягнення з відповідача 10,00 грн. штрафу та 10,00 грн. пені, враховуючи при цьому такі обставини:

- фінансова криза негативно вплинула на грошовий обіг та можливість вчасного виконання господарських зобов'язань на всіх без винятку суб'єктів підприємницької діяльності, що вплинуло і на розрахунки відповідача із позивачем;

- штраф та пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру штрафу та пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані;

- крім стягнення штрафу та пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем;

- відповідач не ухиляється від повернення заборгованості позивачу, що підтверджується сплатою в ході розгляду справи 70 000,00 грн. заборгованості;

- сума штрафу та пені в цілому складає 40 735,00 грн., що становить майже п'яту частину основного боргу відповідача, що є неспіврозмірним.

Позивач також просить стягнути з відповідача 12 500,00 грн. коштів, сплачених на користь ТОВ "Незалежна юридична компанія" за надані послуги по договору № 231/12/08 про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 11.12.2008 року в якості збитків, нанесених відповідачем по справі.

В справі відсутні документи, на яких би була відмітка про складення їх ТОВ "Незалежна юридична компанія". Документи підписані представником позивача О.М. Грищенко за окремою довіреністю.

В додатковому обґрунтуванні підстав стягнення витрат на юридичну допомогу як збитків від 15.01.2009 року позивач зазначає, що згідно ст.224 ЦК України за порушення господарського зобов'язання винною особою потерпілій стороні повинні бути відшкодовані завдані цим збитки.

Тобто, виникнення збитків в сумі 12 500,00 грн. позивачем повинно бути пов'язано саме із невиконанням відповідачем зобов'язання по оплаті засобів захисту рослин. Однак, позивач просить стягнути збитки, понесені ним внаслідок ведення позовної роботи та звернення до суду за стягненням з відповідача боргу та санкцій. Тобто, збитки позивача на юридичну допомогу не виникають прямо із невиконання відповідачем свого господарського зобов'язання.

Під збитками, які витікають із договірного зобов'язання чинне законодавство (ст.22 ГПК України) розуміє :

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Витрати, пов'язані із необхідністю звернення до суду по даній справі для позивача не мали обов'язкового характеру і він не мусить зробити саме їх для відновлення свого порушеного права, а чинне законодавство не вимагає обов'язкового понесення потерпілою стороною таких витрат при зверненні до суду. В даному випадку відсутній прямий зв'язок між невиконанням господарського зобов'язання та необхідністю несення витрат на юридичну допомогу. Законодавством визначено обов'язкові до відшкодування лише витрати на адвокатську допомогу (ст. 44 ГПК України) в якості судових витрат.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Черкаської області.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ "Тридента Агро" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2009 року у справі № 16/205 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2009 року у справі № 16/205 -без змін.

Головуючий-суддя

К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос