Посилання в судовому процесі на фінансово-економічну кризу (оновлено)

Відношення до наслідків фінансово-економічної кризи в Україні вже й показав Вищий господарський суд України.
Позиція, як завжди, - зважена та ортодоксальна. «Щодо негативного впливу економічної кризи на фінансово-господарську діяльність відповідача як підстава для зменшення санкцій, слід зазначити, що економічна криза негативно вплинула і на фінансово-господарську діяльність позивача, тобто сторони перебувають у рівних умовах» - зазначила касаційна інстанція в Постанові від 11 червня 2009 р. № 27/22. Аналогічна позиція і в більшості інших справ, наприклад, -  №03/114-38 (постанова від 18 лютого 2010 р.), і т.д.
В той же час, ВГСУ не позбавлений дуалістичного підходу до розгляду такого роду справ.  Для загалу, відзначимо, застосовується попередній підхід, для обраних - інший. Наприклад, в цій справі - вплив кризи враховано, відповідача фактично позбавлено від сплати неустойки, виходячи з наступного:

своєчасному розрахунку з позивачем перешкодила світова економічна криза, існування якої є загальновідомим фактом та не потребує доведення. В порядку п.3 ст.83 ГПК України суд при прийнятті рішення має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), а тому повністю звільнити відповідача від відповідальності за цими платежами суд не може. Право зменшення розміру неустойки передбачено ч.3 ст.551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Касаційна інстанція вважає, що суд правомірно та обґрунтовано застосував своє право на зменшення розмірів штрафу та пені до стягнення з відповідача 10,00 грн. штрафу та 10,00 грн. пені, враховуючи при цьому такі обставини: - фінансова криза негативно вплинула на грошовий обіг та можливість вчасного виконання господарських зобов’язань на всіх без винятку суб’єктів підприємницької діяльності, що вплинуло і на розрахунки відповідача із позивачем; - штраф та пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов’язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру штрафу та пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані; - крім стягнення штрафу та пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем; - відповідач не ухиляється від повернення заборгованості позивачу, що підтверджується сплатою в ході розгляду справи 70 000,00 грн. заборгованості; - сума штрафу та пені в цілому складає 40 735,00 грн., що становить майже п’яту частину основного боргу відповідача, що є неспіврозмірним.

І, більше того, - для окремо взятих учасників процесу - слід враховувати наслідки фінансової кризи для ненарахування відсотків, як це відбулось в справі 4/149 (Постанова ВГСУ від 26 січня 2010 р.) «Судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки згаданим положенням договору і ЦК України та не досліджено на підставі належних та допустимих доказів наявність вини відповідача у порушенні зобов’язань та вжиття відповідачем заходів для належного їх виконання.
Всупереч посиланням відповідача на ті обставини, що неможливість виконання ним своїх зобов’язань пов’язана зі складним фінансовим станом банку через світову фінансову кризу, суди попередніх інстанцій не перевірили ці доводи та не надали їм належної правової оцінки. У той же час про такі обставини може свідчити запровадження у банку тимчасової адміністрації, інші дії Уряду України та Національного банку України як щодо відповідача, так і стосовно банківської системи в цілому.»
 

Перейти к расчетам пени, инфляционных и % годовых


Р.Г. Задорожній,
генеральний директор Універсальної правничо-фінансової
аутсорсингової компанії "Вікторія"