Права жінки, що займається підприємницькою діяльністю, на одержання допомоги по догляду за дитиною

Постанова КМУ «Деякі питання застосування законодавства про працю фізичними особами-підприємцями», розроблена Держкомпідприємництвом та підтримана на розширеному засіданні Уряду, спрямована на усунення проблем фізичних осіб-підприємців, що виникають при реєстрації та знятті з реєстрації трудових договорів з працівниками без їх присутності, встановлює чіткий та простий механізм з урахуванням інтересів працівника . Під час реєстрації та зняття з реєстрації трудового договору та визнання його недійсним працівники центрів зайнятості вимагають обов’язкової присутності найманого працівника.

У випадках, коли найманий працівник, порушує умови договору, систематично без поважних причин не виконує обов'язків, прогулює, не з'являється на роботу (внаслідок тимчасової непрацездатності) протягом більше чотирьох місяців підряд або з'являється на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння, вчиняє за місцем роботи розкрадання майна власника, виникала ситуація, коли підприємець не мав права звільнити найманого працівника маючи всі підстави у відповідності до законодавства про працю, через відсутність цього працівника і третього примірника договору. Рішення, прийняте 9 вересня на розширеному засіданні Кабінету Міністрів, удосконалює порядок реєстрації трудового договору і дозволяє у зазначених випадках фізичній особі-підприємцю на протязі 7 днів після повідомлення Центру зайнятості розірвати договір.
Права жінки, що займається підприємницькою діяльністю, на одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку забезпечує урядова постанова “Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми”, ініційована Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва. З об’єктивних причин жінка-підприємець, яка доглядає за дитиною, не може працювати повний робочий день. При поданні документів на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку органи праці та соціального захисту населення вимагають довідку органів державної податкової служби про те, що жінка-підприємець не провадить підприємницьку діяльність. Зазначена довідка може видаватися лише у разі реєстрації в Єдиному державному реєстрі припинення підприємницької діяльності. Інакше жінка-підприємець не може отримати допомогу гарантовану Конституцією та законодавством України. Відповідно до постанови для отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку жінки-підприємці прирівнюються до осіб, які працюють неповний робочий день або вдома та набувають право на отримання цієї допомоги, а довідка про те, що жінка-підприємець не провадить підприємницької діяльності виключається із переліку документів, що подаються.
На численні звернення підприємців Держкомпідприємництвом підготовлено зміни до Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідно до яких підприємство не несе відповідальності за непрацевлаштування (працевлаштування у недостатній кількості) інвалідів за умови подання заявки про потребу в інвалідах до державної служби зайнятості, на яку покладається обов’язок направлення на підприємства інвалідів що потребують роботи у заявленій кількості. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» удосконалює механізм працевлаштування інвалідів та встановлює рівні умови для всіх суб’єктів господарювання із застосування однакових ставок внесків на державне пенсійне страхування за працюючих інвалідів, посилює мотивації зазначених суб’єктів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», передбачається, що всі роботодавці (у яких працює більше 8 працівників) зобов’язані створювати встановлену за нормативом кількість робочих місць для інвалідів та самостійно працевлаштовувати їх. На сьогодні виконання вимог цього Закону в частині працевлаштування інвалідів є проблематичним для підприємств. Часто суб’єкт господарювання не в змозі з об’єктивних причин (здійснення видів діяльності з важкими, небезпечними, шкідливими умовами праці, недостатня кількість інвалідів, які бажають працювати та ін.) виконати встановлений Законом норматив на працевлаштування інвалідів, за що сплачуює адміністративно-господарські санкції. За таких обставин адміністративно-господарські санкції набувають ознак податку. Крім того, проектом вносяться зміни до Закону України від 26.06.97 № 400 «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» в частині встановлення для фізичних осіб-підприємців, у яких працюють інваліди, розміру збору на обов'язкове державне пенсійне страхування окремо за ставкою 4 % від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів, та за ставкою 33,2 % від об'єкта оподаткування для інших працівників такого суб’єкта господарювання, як це встановлено законодавством для юридичних осіб.

Офіційний сайт КМУ