Прихильники Скрябіна не здаються. «Мумітроль» буде жити?..

За інформацією, наявною в Kapitalizator.COM, 24 червня 2010р. Київський апеляційний адміністративний суд відмовив прихильникам групи «Скрябін» в розгляді справи щодо визнання незаконним висновку Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 236Е від 19 серпня 2008 року щодо тексту пісні «Мумітроль» групи «Скрябін».
Це рішення другої інстанції, оскільки вперше відмовлено в розгляді справи окружного адміністративним судом м. Києва 15 травня 2009 року, на тій підставі, що, як вважав суд, даний спір йому не підсудний.

Замість передісторії

Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі може озвучити те, що  її працівники також не володіють англійською мовою.

Реклама «Roshen», що відображається на телеекранах майже щодня (її переглядають діти і не діти), має наступний переклад:

У меня есть девушка, такая хорошая -
Не перестает меня любить
Тащу ее за волосы, бью ее по лицу,
Но ничего страшного…
Она просто хочет… быть униженной.
…
Рассел Симинс – "Уютное Место", - використана в рекламі композиція. 

А тут можна проглянути "Мумітроль"Скрябіна.

З історії

1. Кліп «Мумітроль» вийшов в світ на початку 2009 року, як один з найбільш претензійних творів грипи «Скрябін» - з однієї сторони мелодійність, яскравість виконання, чорний жарт і захоплення шанувальників, з іншої – пошук в тексті композиції серйозними чиновниками надзвичайної загрози національній культурі.

2. Висновок Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі був реакцією на скаргу заступника голови Київської міської державної адміністрації - пана Журавського В.С. 19 серпня 2008 року Національна комісія з питань захисту суспільної моралі знайшла у тексті пісні слова, які порушують етичні норми та правила поведінки. Члени комісії нагадали, що правомірність трансляції цієї пісні регламентує стаття 6 закону „Про телебачення та радіо мовлення”, який передбачає заборону на твори, що пропагують насильство. Кліп заборонено.

3. Сьогодні «Мумітроль» доступний для завантаження з Інтернету – адже абсолютна більшість медійних серверів з даним кліпом перебувають поза юрисдикцією Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. Про народну популярність композиції свідчить кількість результатів по пошуковому запиту в Google – понад 158 тис. сторінок містять обговорення композиції, відео- та аудіо- композиції, статті, коментарі, думки. Як зазначив сам Андрій "Кузьма" Кузьменко, лідер групи "Скрябін": "З одного боку, мені просто шкода цих людей, які не можуть більше побачити нічого пагубнішого в українській культурі, ніж наша пісня. З другого – мені смішно. Бо ця пісня три місяці валила по телєку і по радіо, її співають на всіх концертах люди, а комісія з питань суспільної моралі її щойно уздріла. Може, це не дуже професійно? Адже через їхню неповороткість, виходить, пісня, яку вона вважають аморальною, три місяці розтлівала народ України? Навіть якщо її зараз заборонять до ефірів, то свою "пілотну" місію за ці три місяці пісня вже виконала: вона стала хітом. До того ж ви розумієте, що все заборонене у наших людей викликає підвищений інтерес. Тому мені варто піти поставити свічку за здоров’я членів комісії і подякувати їм за такий піар".

Так що ж таке заборона «Мумітроля»?

Ми знайшли надто багато речей, які як з формального підходу, так і з морального, схиляють шальки більше в сторону «Мумітроля», ніж тих, хто його заборонив.
Ось копія висновку Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі № 236Е від 19 серпня 2008 року:

Проведемо аналіз цього псевдовисновку:


Весь висновок (дослідження), як видно, опирається на вибірку словосполучень (65%) з тексту, що нібито мають агресивне спрямування на реципієнтів.
В той же час, цього не може бути достатньо для здійснення професійних висновків про те, який вплив несе композиція «Мумітроль» на реципієнтів. В дослідженні відсутній науковий підхід, зокрема в процесі котрого емпіричним шляхом може бути визначено, який саме виплив на реципієнтів здійснює пісня «Мумітроль».
Як зазначає доктор психологічних наук, професор, лауреат премії С.Л. Рубінштейна Російської академії наук В.Н. Дружинін, нормативний процес наукового дослідження будується наступним чином: 1) висування гіпотези (гіпотез); 2) планування дослідження; 3) проведення дослідження; 4) інтерпретація даних; спростування або підтвердження гіпотези [Дружинин В.Н. Экспериментальная психология – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 320 с.].
Окрім цього, існують чітко визначені методи дослідження в психології – наведемо, для прикладу, класифікацію вітчизняного вченого Б.Г.Ананьєва, який поєднав у ній всі етапи психологічного дослідження, починаючи з організаційного та закінчуючи інтерпретаційним: 1) організаційна група (порівняльний метод, лонгітюдний метод, комплексний метод); 2) група емпіричних шляхів отримання інформації (спостереження, експериментальні методи (польовий, лабораторний, природній, неприродній, формуючий експеримент), психодіагностичні методи (стандартизовані і проективні тестові методики, анкети та опитувальники, соціометрія, інтерв’ю), праксиметричні методи, метод моделювання, біографічний метод); 3) етап дослідження – методи обробки емпіричних даних (методи математичної статистики, якісна характеристика отриманого матеріалу); 4) інтерпретаційні методи (генетичний та структурний метод) [Зароченцев К.Д., Худяков А.И. Экспериментальная психология: учеб. — М.: Изд-во Проспект, 2005].
Всі ці вимоги не були дотримані при проведенні комісією дослідження, не були використані і наукові методи проведення дослідження, і, власне, дослідження ґрунтується лише на семантичному аналізі тексту пісні. А виходячи з того, що одним з критеріїв оцінки ґрунтовних досліджень виступає їх доказовість [Тютюнник В.И. Основы психологических исследований. М.: УМК «Психология», 2002. - 208 с.], яка нічим не підтверджена у даному дослідженні, представлене дослідження є псевдонауковим, не практичним та необґрунтованим теоретично.
Необхідно окремо відзначити, що умовне «агресивне спрямування» в розглядуваній композиції направлене не на реципієнтів (тобто в жодному випадку не на осіб, що слухають композицію), а на вигадану дівчину героя пісні. Слухачі не тільки жінки, а й чоловіки, яким, з психологічної точки зору, прослуховування цієї пісні непрямим чином на рівні підсвідомості може допомогти звільнити свою агресію і позбутись її.
Це слідує з того, що агресія має тенденцію накопичуватись і, якщо не відбувається непрямої розрядки, наприклад – для чоловіків перегляд спортивних змагань, - зокрема – й контактних, таких як бокс, «бої без правил», футбол (в якому травми наступають набагато частіше ніж в боксі), хокей (де найбільш цікавими моментами є бої хокеїстів, - «трус не играет в хокей!»), то існує загроза прямої розрядки (виплеск назовні негативних жорстких емоцій чи стану).
Відомий психотерапевт і соціальний психолог, перекладач світових бестселерів з психології М. Жамкочьян наводить різні приклади страшних наслідків тотального контролю над проявами агресії, її пригнічення: «За сучасними даними, найтяжчі злочини з насильством скоюють люди, які надмірно контролюють свою поведінку, які навіть в дитинстві не дозволяли собі битися та скандалити. Як показали дослідження, вкрай агресивні підлітки, засуджені за особливо жорстокі акти насильства (вбивство своїх батьків, жорстокі побиття), демонстрували більш низьку агресію і до, і після ув'язнення, більш схильні до співпраці, більш слухняні і приємні у спілкуванні, ніж їх однолітки, засуджені за бійку. Дуже часто виявляються злочинцями пасивні, податливі люди. Вони зовсім не імпульсивні, їх важко спровокувати, вони здаються терплячими, здатними виносити страждання та стримувати себе» [Жамкочьян М. Агрессия не исчезает и не появляется/Научно-популярный журнал «Знание - Сила». – 2000. - №7]. Тому подавлена, пригнічена агресія впливає на людину деструктивно.
Вивільнення ж цивілізованим шляхом агресивної енергії може нести конструктивні наслідки для психічного, психологічного та соматичного (тілесного) здоров’я реципієнта. Наприклад, відомий механізм психологічного захисту особистості – сублімація – може слугувати зразком цього. Сублімація – один із захисних психологічних механізмів, коли людина виражає агресивну або статеву енергію непрямими способами, найбільш прийнятними для суспільства. Так, різні види діяльності, включаючи танці, гумор, живопис, музику (!), спорт, можуть розглядатися як сублімоване задоволення статевих або агресивних спонукань [Кордуэлл М. Психология от А до Я: Словарь-справочник. - 2000].
В сьомому абзаці дослідження (висновку) зазначено: «…автор…іронізує з приводу примітивного відношення до жінки, як до власності, але, на жаль, іронія в такій формі може мати досить негативні наслідки». Проте, в якій формі повинна бути іронія? Хто це може визначити? Хіба не автор? Є цілий напрямок «чорного гумору», який присутній в програмах виступів багатьох комічних естрадних артистів, присутній в класичних творах літератури, тощо. В той же час, існує цілий напрямок в психотерапії, побудований на іронії та провокації – провокативна психотерапія, завдяки якому через провокацію та іронію досягається лікувальний ефект [Ф.Фарелли, Д.Брандсма. Провокативная терапия/Перевод Л.Кручининой. – Издательство «Екатеринбург», 1996]. Більше того, застосування прийомів провокації використовуються в багатьох напрямках психотерапії в якості конфронтації, наприклад – для того, щоб пацієнт побачив себе та свої вчинки зі сторони, зрозумів свої помилки.
Такі недоліки в дослідження говорять про неповноту і поверхневість дослідження, а відверто і про його відсутність взагалі, підміну дослідження власним відношенням до об’єкту оцінки, що радше назвати цензурою.
Це говорить також про непрофесійний психологічний підхід до дослідження, підміну важливості результату висновку важливістю застосованих термінів та понять, навмисні логічні помилки, в яких увага акцентується на ознаці, що нібито домінує над реальним змістом.
Щодо історичного, лінгвістичного та мистецького підходу, то необхідно зазначити наступне.
Мистецтво загалом є однією з форм відображення насилля, агресії. Наприклад, у збірнику братів Я.Грімм і В.Грімм “Дитячі і побутові казки” тексти насичені жахливими сценами насилля, жорстокими діями та агресією.
Позитивна та негативна оцінка дій суб’єктів творчості – це межа між правильним і неправильним насиллям: “Пришел домой Иван Зарезонович, выбрал дикую лошадь, привязал матерь до хвоста, свиснул – лошадь испугалась и понесла ее в чистое поле» [Народні казки, зібрані Петром Івановим / Упоряд., підгот.текстів, вступ. стаття, приміт. та словник. – К., 2003. – 512 с , 251]. Такий фінал казки пояснює, що за будь-який злочин винного буде покарано. Попри шокуючі подробиці насилля, цей вид є правильним насиллям. Протягом віків в Україні розвивається система виховання підростаючого покоління, формується педагогічний досвід народу, втілений у його мудрості, вміннях і навичках виховання повноцінного члена суспільства. Цей досвід найповніше відображено у жанрах фольклору. Народна педагогіка через колискову пісню, казку, скоромовку, народні ігри вчить дитину замислюватися над невідомими явищами, почуттями людей, долучає до культурно_історичних традицій свого народу.» (за матеріалами статті «Дидактична функція насилля в народній казці (за матеріалами записів П. Іванова кінця ХІХ століття, Ірини Грищенко – кандидата філологічних наук, старшого наукового співробітника відділу освіти та освітніх технологій НДІУ).
Саме в культурно-історичних традиціях ми знаходимо дзеркальне відображення текстів гурту «Скрябін» «Мумітроль», для прикладу:

(А)
Скрипка би не грала
(Чоловік би жінку не бив)
Українська народна пісня

Скрипка би не грала, якби не той смичок,
Чоловік би жінку не бив, якби не язичок !
Чоловік би не бив ніколи-ніколи,
Якби вона говорила до нього поволи !
Чоловік би не бив ні колом ні буком,
Якби вона говорила до нього не з фуком !
Чоловік би не бив даремно-даремно,
Якби вона говорила до нього приємно !

/за матеріалами /

(Б)

ЯК Я З КРАЮ ВИЇЖДЖАЮ
….
Діти ж мої дробнюсенькі! (Двічі) Де є ваша мати?
А мамуні німа дома аж і оде вчора,
Йа ми таки голодненьки (Двічі) сідим оде вчора.
А я з дітьми розмав'яю, йде жінка до хати:
- Ой мужу мій солоденький! (Двічі) Што з тобов слихати?
А я на ню ся подивив, зараз ся змінила,
А я єї запитався: (Двічі) - Де ти вчора била?
А я єї запитався: - Де ти била вчора?
Била-м нині, била-м вчора (Двічі) в Самборі в дохтора.
Нащо тобі та дохтора? Я вмію лічити,
Як ззімаю за волосе, (Двічі) зачинаю бити.
/за матеріалами  /

Відзначимо також відображення насилля в класиці української прози:
«Серед хати стояв здоровий, таки знайомий йому чоловiк, Остап Дубовiй, i бив налигачем свою жiнку. Жiнка верещала, кляла його й тiльки щулилась у кутку та оборонялась голими руками. На руках було видко синi й червонi попруги од вiрьовки, її очiпок валявся на землi, коса розсипалась по плечах. Вона гвалтувала не своїм голосом, а чоловiк бив її, по чому тiльки влучав. Вона лаялась i штапувала поганими словами. Чималi дiти юрбою збилися в другому кутку аж на полу, вищали й голосили. Чоловiк, як звiр,
махнув налигачем по дiтях, тупнув на їх обома ногами й кляв, щоб їх живцем земля поглинула. Жiнка кинулась боронить дiтей, вхопила чоловiка ззаду за чуприну обома руками.
Дашкович почав вговорювать Дубовiя, а розлютований чоловiк почав його лаять: "Не микайся, пане, не в своє дiло! А то я й тобi дам такої ж прочуханки! Я не подивлюсь тобi в зуби!"» /Іван Нечуй-Левицький, «Хмари»/

Необхідно відзначити, що одним із важелів контролю за дотриманням усталеної ієрархії гендерних ролей є у фольклорі саме іронія та сатира. Висміювання у творах “дурних”, “недоумкуватих”, “язикатих”, “брехливих”, “лінивих” і т. п жінок деякі дослідники розглядають як механізм соціокультурної репресії небажаних проявів жіночого, що формує почуття сорому і провини; воно слугує для символічного пониження статусу жінки та закріплення гендерної ієрархії на рівні позасвідомих архетипів [Красіков М. “Дурна баба” в слобожанских народных сказках // Гендерные исследования. - №1. – Харьков, 1998. – С. 271-284; Суковата В. Сатиричні образи жінок у казковому фольклорі // Студії з інтегральної культурології 3. FEMINA. – Львів, 2001].

У народному світогляді жінка постає як істота хтива, сповнена бажання тілесних утіх та схильна до плотського гріха [Кузеля, 1906 — Дитина в звичаях і віруваннях українського народа. Матеріяли з полудневої Київщини. Зібрав Мр. Г. // МУРЕ. — Т. 8. — Львів, 1906. – 220 с.с. 83-85]. Саме це довела американська дослідниця українського походження Крістін Воробець, аналізуючи у своїй розвідці "Спокусниця чи цнотлива? Сумнівне сексуальне становище жінки у пореформеній українській селянській спільноті" [Воробець, 1990 — Worobec Christine D. Temptress or Virgin? The Precarious Sexual Position of Women in Postemancipation Ukranian Peasant Society// Slavic Review 2 (49), 1990, р. 227-238] прозові фольклорні твори (легенди, казки, оповідання) із залученням праць етнографів-україністів. Вона зазначає також, що жінки, як правило, поділяли таку позицію, і щиро визнавали потребу контролю над жіночою сексуальністю та необхідність моральної цензури їх поведінки, що мало б стримати жінку від гріхопадіння та пробудження в ній духу Єви [Воробець, 1990 — Worobec Christine D. Temptress or Virgin? The Precarious Sexual Position of Women in Postemancipation Ukranian Peasant Society// Slavic Review 2 (49), 1990, р. 227-238, с. 232]. Саме тому на чоловіка покладалась відповідальність за поведінку його дружини [Гошко Ю. Звичаєве право населення українських Карпат та Прикарпаття XIV-XIX ст. - Львів, 1999. - 332 с., с. 266].
Особливого позитивного забарвлення набуває відповідно до традиційних уявлень про "добру жінку" такі рис як терпимість та конформність — здатність пристосовуватись до соціального оточення. Йдеться насамперед про прийняття жінкою стилю життя та поведінки свого чоловіка: "Покинь норови батькові та материні, а бери чоловікові". Саме жінці слід було перебудовувати свою особистість, виявляти гнучкість, терпимість та дипломатизм у стосунках з чоловіком та його родиною: "Кого люблю — того терплю", "Жінка — мов лоза: кули треба, туди й гнеться". Таку прикмету жіноцтва відзначають також інформатори: "Невіста мусить си як верба принимати" [Бойківщина, арк. . . . . ].
Розмежування бажаних (соціально-схвалюваних та заохочуваних) та небажаних (соціально-неприйнятних та засуджуваних) рис вдачі українського жіноцтва грунтується на засадничому пртиставленні двох образів : "добра жінка" та "лиха жінка". Саме таку опозицію демонструють нам паремії: "Добра жінка вінець, а лиха — кінець", "Хороша жінка — мужеві слава, а лиха — згуба", "Хто жінку добру має, той горя не знає" — "Хто на лиху жінку попаде — того життя пропаде". І якщо перелік рис, очікуваних від "доброї жінки" доволі довгий, то значно коротший перелік прикмет "лихої жінки" виявляється не менш значущим у повсякденному її житті.

В той же час, розуміючи що історичні традиції не завжди можуть мати місце в сучасному житті, хоч і є основною становлення особистості, зобов’язані відзначити, що майже щодня, наприклад, лейбмотив композиції «Скрябіна» по декілька разів з’являється на екранах телевізорів, в ефірі радіо, і це однозначно є безнаказовим. Мова йдеться про рекламу шоколаду «Рошен» (який запам’ятався яскравими образами закоханих людей, і автор рекламного ролику переносить силу кохання на відношення до шоколаду), приведемо частково зміст тексту композиції та його синхронний переклад:

Russell Simins - Comfortable Place

Gotta girl so fine
Loves me all the time
Pull her hair slap her face
It's alright
She just wants
To be disgraced
….
Рассел Сімінс – "Уютное Место", переклад:

У меня есть девушка, такая хорошая -
Не перестает меня любить
Тащу ее за волосы, даю ей пощечину
Но ничего страшного…
Она просто хочет… быть униженной.
…

А ось приведемо зміст композиції «Скрябіна»:

Кохана, я тебе люблю
Так особливо
чувіха, я прошу будь чемна
Бо буду бити
Руками, ногами, своєю головою
Локтями, ремнями, залізною трубою
Приспів:
Якщо ти зрадиш, кохана
Я вирву всі твої патли
До м’яса вкушу за руку
Як велика скажена собака
Якщо ти зрадиш, кохана
Я виб’ю всі твої зуби
В коробочку їх поскладаю
І буду над нею ридати
Маленька, подай свій мобільний
Я почитаю
Від кого прийшла есемеска
І буду бити
Руками, ногами, своєю головою
Локтями, ремнями, залізною трубою

Так чим завинив «Мумітроль»?!

За статтею 15 головного Закону України – Конституції -  цензура заборонена. Відповідно до частини 1 статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року у справі Лінгеса проти Австрії, свобода висловлення поглядів становить одну з підвалин демократичного суспільства, причому здійснення цієї свободи можливе і в ненейтральній формі й із ненейтральним змістом – вони можуть викликати почуття образи, обурення чи неспокою. Це елементарні вимоги плюралізму. Громадськість має право отримувати, а засоби масової інформації – поширювати таку інформацію та ідеї.

Андрій Ліам,
експерт, спеціально для Kapitalizator.COM

P.S.

Відмова в розгляді заяви прихильників Скрябіна не означає, що рішення Національної експертної комісії є законним, а підкреслює лише недосконалість законодавства, який не має чітких рамок щодо визначення правил підсудності.

Обговоренння цієї статті