Щодо особливостей нарахування податку з доходів фізичних осіб

Як свідчать результати розгляду скарг, окремі платники податків (податкові агенти) не завжди враховують особливості нарахування податку з доходів фізичних осіб при виплаті працівникам доходів у вигляді надбавки за роз’їзний характер роботи, – повідомляє Департамент апеляцій ДПА України.

Згідно із п. 1.15 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Вичерпний перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, наведено в п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.
При цьому суми польового забезпечення у п. 4.3 ст. 4 зазначеного Закону окремо не зазначені. Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету визначено ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”. Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.
Виходячи із зазначеного, лише за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, відрядженням (з відповідним їх оформленням як відряджень та виконанням положень п. 9.10 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”) надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, які несуть у зв’язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон” та Інструкцією, не будуть розглядатися як об’єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб (лист ДПА України від 21 травня 2007 року № 4890/6/17-0716 (№ 10029/7/17-0717)).

sta.gov.ua