В общем понимании учётной ставкой называют размер платы в процентах, которую центральный банк устанавливает по ссудам, предоставляемым коммерческим банкам. Другими словами, если центральный банк через механизм кредитов, векселей и проч. изымает из оборота (читай у других банков) денежные средства, то за время пользования уплачивает этим банкам плату в размере учетной ставки. Таким образом, учетная ставка – это процент за пользования кредитом, в отношениях, где центральный банк – является заемщиком, а банк, у которого деньги занимаются – кредитором.
На что влияет учетная ставка? Чем выше учётная ставка центрального банка, тем более высокий процент взимают затем коммерческие банки за предоставляемый ими клиентам кредит и наоборот. Как правило, коммерческие банки устанавливают процентные ставки по депозитам ниже, а по кредитам — выше учётной ставки центрального банка.
Таким образом, классическое определение учетной ставки следующее: учётная ставка - учётный процент, курс, процент, взимаемый банком с суммы векселя при покупке его банком до наступления срока платежа (при «учёте векселя»); центральным банком при учёте правительственных ценных бумаг или кредита под залог их.
Что влияет на изменение учетной ставки (ставки рефинансирования)? Природа формирования учетной ставки двойственная.
Первое – учетная ставка – это инструмент центрального банка. Таким образом, определение учетной ставки – субъективно в любом случае, поскольку решение принимает соответствующий совет центрального банка. Это элемент ручного управления экономикой, финансово-кредитными отношениями.
Второе – макроэкономическая ситуация в государстве. Такие показатели, как изменение ВВП, инфляционные ожидания, экономические и финансовые тенденции, - могут влиять на принятие решения об изменении учетной ставки, поскольку как мы уже отметили выше – учетная ставка автоматически не устанавливается и не меняется.
Определенно, эти две позиции взаимосвязаны и взаимозависимы.

У загальному розумінні обліковою ставкою називають розмір плати у відсотках, яку центральний банк установлює по позичках, надаваних комерційним банкам. Інакше кажучи, якщо центральний банк через механізм кредитів, векселів та ін. вилучає з обороту (читай в інших банків) кошти, то за час користування сплачує цим банкам плату в розмірі облікової ставки. Таким чином, облікова ставка - це відсоток за користування кредитом, у відносинах, де центральний банк - є позичальником, а банк, у якого гроші займаються - кредитором.
На що впливає облікова ставка? Чим вище облікова ставка центрального банку, тим вищий відсоток стягують потім комерційні банки за надаваний ними клієнтам кредит і навпаки. Як правило, комерційні банки встановлюють процентні ставки по депозитах нижче, а по кредитах - вище облікової ставки центрального банку.
Таким чином, класичне визначення облікової ставки наступне: облікова ставка - обліковий відсоток, курс, відсоток, що стягується банком із суми векселя при купівлі його банком до настання строку платежу (при "дисконті векселя"); центральним банком при обліку урядових цінних паперів або кредиту під їх заставу.
Що впливає на зміну облікової ставки (ставки рефінансування)? Природа формування облікової ставки двоїста.
Перше – облікова ставка - це інструмент центрального банку. Таким чином, визначення облікової ставки - суб'єктивне в кожному разі, оскільки рішення ухвалюється відповідною радою центрального банку. Це елемент ручного керування економікою, фінансово-кредитними відносинами.
Друге - макроекономічна ситуація в державі. Такі показники, як зміна ВВП, інфляційні очікування, економічні й фінансові тенденції, - можуть впливати на ухвалення рішення про зміну облікової ставки, оскільки як ми вже відзначили вище - облікова ставка автоматично не встановлюється й не міняється.
Визначено, ці дві позиції взаємопов'язані й взаємозалежні.