УХВАЛА Судової палати з господарських справ ВСУ від 14.10.2003р.

 У травні 2002 р. МПП «Зіман» (далі — МПП) звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Тернополі від 10 травня 2002 р.

 Господарський суд Тернопільської області рішенням від 3 жовтня 2002 р. позов задовольнив частково.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 6 лютого 2003р. зазначене рішення у частині задоволення позовних вимог скасував, у позові відмовив.

Вищий господарський суд України ухвалою від 12 травня 2003р. касаційну скаргу МПП на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6лютого 2003 р. на підставі п. 3 ст. 1113 ГПК повернув.

Суд зазначив, що надану скаржником квитанцію не можна вважати належним доказом відправлення копії касаційної скарги іншій стороні у справі; належним доказом такого направлення є лише бланк опису вкладення. Вищий господарський суд України ухвалою від 2 липня 2003 р. відмовив МПП у відновленні строку на подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 лютого 2003 р. 4 вересня 2003 р. Верховний Суд України порушив провадження за касаційною скаргою МПП, в якій міститься прохання скасувати ухвалу Вищого господарського суду України від 2 липня 2003 р. та передати справу на розгляд до Вищого господарського суду України. На обгрунтування скарги МПП послалося на різне застосування Вищим господарським судом України одного і того ж положення ГПК в аналогічних справах, невідповідність оскаржуваної постанови положенням Конституції України. Ознайомившись з матеріалами справи, Верховний Суд України вирішив, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Вищий господарський суд України необгрунтовано відмовив МПП у відновленні строку на подання касаційної скарги, оскільки перший раз він повернув касаційну скаргу, порушивши п. 3 ст. 1113 ГПК. Висновок про відсутність доказів щодо направлення копії касаційної скарги іншій стороні у справі суперечить фактичним обставинам справи, оскільки скаржник подав доказ про надсилання копії касаційної скарги — квитанцію, видану поштовим відділенням.

Згідно зі ст. 32 ГПК така квитанція є доказом. У випадку сумніву в її достовірності, чи дійшовши висновку про недостатність такого доказу, суд міг і повинен був витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення скарги. Повертаючи повторно подану касаційну скаргу, на порушення вимог ст. 53 цього Кодексу суд не дав належної правової оцінки тій обставині, що пропуск строку стався внаслідок незаконного повернення ним МПП вперше поданої касаційної скарги, яка була подана вчасно. За таких обставин і керуючись статтями 11117—11120 ГПК, Верховний Суд України ухвалу суду касаційної інстанції від 2 липня 2003 р. скасував, справу направив на розгляд до Вищого господарського суду України.